Пам’ятник поетесі Розі Ауслендер відкрили у Чернівцях

Роза Ауслендер (Rose Ausländer),
11 травня 1901, Чернівці,  Австро-Угорщина — 3 січня 1988, Дюссельдорф, ФРН) —
німецько-австрійська поетеса, писала  німецькою  та англійською мовами.

Дитинство провела на Буковині, котра пізніше стала мотивом її поетичної лірики. В 1919–1920 роках штудіювала філософію на Етичному семінарі Фрідріха Кеттнера у Чернівцях, потім у Відні. У 1921-у разом з майбутнім чоловіком Ігнацем Ауслендером переїхала до США. Видавала газету «Westlicher Herold», працювала редактором, публікувала статті та есеї в німецькомовних часописах Америки. В 1926 році отримала американське громадянство. Перші вірші опублікувала в Нью-Йорку в 1928 році. У 1931 повернулася в Чернівці, щоб доглядати за хворою матір’ю, прожила тут до 1936, втративши громадянство США. У 1939 за підтримки земляка, відомого поета Альфреда Маргул-Шпербера, випустила в Чернівцях першу книгу віршів «Веселка» («Der Regenbogen»), проте значна частина накладу загинула при окупації міста німецькими військами.
У 1941–1944 роках знаходилася в Чернівецькому гетто, де познайомилася з Паулем  Целаном. Впродовж року ховалася від німців до 1944. В 1946 повернулася в США. До 1956 не писала віршів німецькою мовою, перейшовши на англійську. У 1965 вийшла друга книга її віршів «Сліпе літо» («Blinder Sommer»). У 1967 повернулася у ФРН.
Збірки її віршів одержали чисельні премії, нагороди та відзнаки.
Померла у будинку престарілих єврейської общини Дюссельдорфі.

Визнання
Нагороджена преміями Гейне (1966), Дросте-Хюльсхофф Аннетте (1967), Великим німецьким хрестом Орден “За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина” (1987). «Три пісні» на слова Р. А. належать американському композиторові Елізабет Александер, чотири п’єси для хору — німецькому композиторові Германну Гроссе-Шваре.

11 травня виповнюється 117 років від дня народження Рози Ауслендер.
11 травня на площі Пресвятої Марії у Чернівцях відбулося відкриття погруддя поетесі Розі Ауслендер.
Виготовили та встановили пам’ятний знак за кошти Міністерства закордонних справ Німеччини у рамках проекту «Буковинсько-галицький літературний маршрут».
Автори проекту Гельґа фон Льовеніх та Петро Рихло.

Я прийшла до пам’ятника трохи раніше. Бо на 13 годину в Органній залі мав відбутися річний звіт гімназії. Тому пам’ятник побачила ще не накритий білим полотном. І без ланцюжка мікрофонів і підсилювачів поряд. Взяла з собою книгу «Літературне місто Чернівці» Петра Рихла і Олега Любківського. Відкрийте 143 сторінку. Красива Роза Ауслендер на світлині. А зліва – підпис, чи то факсимільний підпис… Гортаю до 149 сторінки…
Йду до будинку, де жила поетеса…

Акація навпроти будинку, де проживала у Чернівцях Роза Ауслендер

…У жодному іншому місті, навіть у самому Берліні, Бруннер не мав так багато відданих прихильників, як у Чернівцях. Тут були: шопенгаверіанці, ніцшеанці, марксисти, фройдисти. Тут марили Гельдерліном, Рільке, Стефаном Ґеорге, Ґеорґом Траклем, Ельзою Ласкер-Шюлер, Томасом Манном, Германом Гессе, Ґодфрідом Бенном, Бертольдом Брехтом. Тут ковтали класичні та сучасні твори зарубіжної, особливо французької, російської, англійської та американської літератур. Кожен апостол був осяяний місією свого майстра. Тут славили до самозречення і з палким захопленням. Захоплення – слово, яке сучасна критика відхиляє як “пафос“ або сентиментальність. У такій атмосфері людина з духовними інтересами була прямо-таки “приречена“ полемізувати з філософськими, політичними, літературними або мистецькими проблемами, або ж сама займатися однією з цих сфер – Затонуле місто. Затонулий світ.
Роза Ауслендер, «Спогади про одне місто», переклад Петра Рихла

Чернівці
(історія в горіховій шкарлупці)

Терасове місто в зеленій спідниці
Дроздів непідробні трелі

Дзеркальний короп
приправлений перцем
мовчав п’ятьма мовами

Циганка
читала нам долю
на картах

Діти монархії
під чорно-жовтим стягом
марили про німецьку культуру

Легенди Баал-Шема
Чудеса з Садагури

Після червоної партії в шахи
міняються барви

Валах прокидається –й знов засинає
Семимильні чоботи
в нього під ложем – чимдуж утікає

В ґетто
Бог подав у відставку

Знов переміна знамен:
Молот навпіл розколює втечу
Серп стинає час на сіно

Роза Ауслендер
Переклад Петра Рихла

А сам процес відкриття пам’ятника побачила трохи в зворотньому порядку… Навіть, як його накривали білим полотном…

На відкритті були присутні:
Ернст Вольфганг Райхель, Надзвичайний і Повноважний посол Федеративної Республіки Німеччини в Україні, Олексій Каспрук, Чернівецький міський голова, Гельмут Браун, голова Товариства Рози Ауслендер, упорядник і видавець творів поетеси, Гельґа фон Льовеніх, художниця, співробітниця Єврейського музею Берліну, Леонід Мільман, голова Єврейської громади Чернівців, Карін Рот, державний секретар у відставці, Володимир Цісарик, скульптор, Петро Рихло, професор Національного університету імені Юрія Федьковича, Сергій Осачук, почесний консул Австрії у Чернівцях, відомі літературні діячі, художники, історики та філологи, шанувальники творчості Рози Ауслендер…

Я думаю

Я думаю
про батьків що пестили мене
про іграшки і дитячі забави

про радощі й муки мого
молодого кохання

про Венецію про Люцерн
Рів’єру та Ізраїль
про Гельдерліна Тракля
Кафку й Целяна

про ґетто про депортації
голод і страх

про страждання
про ложе смерті про друзів які
залишили мене й про людей
що були зі мною

Я думаю про безсилля плоті
силу думки
про чарівні слова
про життєві чари

Смерть киває мені
думає про мене

Роза Ауслендер
Переклад Петра Рихла

Одісей

До солоних хвиль приліпилась
моя незаквітчана доля

Дайте ниву мені у морі
я хочу її зорати
своїм кораблем

Мандрувати щоби не бути
там де є
зватись НІКИМ
тінню у царстві тіней
Під водою
тче моя матінка саван
чорну пелюшку

Я не люблю Пенелопу
ні Кірікуні Навзікаю
я був коханим
лук рука
ненависне моє геройство

Я посватаю темну
душу води
вона сіллю мене вповиє

Каліпсо
отрута твоєї правди

Роза Ауслендер
Переклад Петра Рихла

…Східний культурний центр, а з 1875 р. університетське місто, але також дуже жвавий промисловий і торговельний пункт, економічний центр великого реґіону, що охоплював не тільки Буковину, але й Північну Бессарабію і північну частину Молдови. Тут багато читали, не тільки газети, журнали, критику і белетристику, але й високу, справжню літературу. Тут з жаром дискутували, грали на музичних інструментах і співали. Міський театр постійно був переповнений, під час гастролей завжди був аншлаг. Значна частина молоді, духовно розкована, відзначалася ненаситною жагою знань. Головний інтерес багатьох інтелектуалів не зводився до честолюбного планування вигідної кар’єри або вищого життєвого рівня, набагато більше важили для них пізнавальні можливості, у якій-небудь сфері – в науці, філософії, політиці або в переживанні містики, мистецтва, поезії і музики…
Роза Ауслендер, «Спогади про одне місто», переклад Петра Рихла, журнал «Ї», число 9, 1997

Чи змінилися інтелектуали з того часу, як і самі Чернівці?… Може це і не головне зараз…
А головне, що у Чернівцях увічнили поетесу Розу Ауслендер…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Advertisements

One thought on “Пам’ятник поетесі Розі Ауслендер відкрили у Чернівцях

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s